Діти – маленькі власники. Особливо це стосується малюків до 3-4 років. Перші ознаки нібито жадібності виникають, наприклад, під час спільних (або паралельних до 2 років) ігор в дворової пісочниці. Дитина не тільки пильно охороняє свою іграшку, але може захопити і вподобану чужу.
Як навчити дитину ділитися, тим самим уникнувши образливих слезопролитий і бійок?
Насильно щедрий не будеш…
Перед тим, як починати формування у малюка певної якості, переконайтеся, що він готовий до цього. Тобто, слід враховувати особливості розвитку дитячої психіки на даному віковому етапі.
Наприклад, малюки до 3 років психологічно ще не готові поділитися. І ваша фраза «Віддай дівчинці м’ячик» прозвучить для дитини дивно і непереконливо. У цьому віці, коли дитина вже усвідомлює себе окремо від мами, одними з головних слів стають «Я — сам», «Моє». До того ж розвивається сильна прихильність до якої-небудь речі чи іграшки (знаю одну сім’ю, в якій дворічна карапуз втратив улюбленого ведмедика, а татові довелося півдня витратити, розшукуючи подібну іграшку в магазинах міста, так як сльози та істерики не припинялися).
Не можна насильно відбирати в дитини його іграшку і віддавати іншим дітям. Такими діями щедрість і доброту не прищепиш. Це ж, врешті-решт, його майно. Тому малюк повинен сам вирішувати, як їм розпорядитися. Все, що від вас вимагається, – це поступово і невимушено вселяти думку про те, як добре грати разом і ділитися. А бажання віддати свою іграшку в тимчасове користування іншій дитині повинно заохочуватися словами схвалення з боку батьків.
Вчимо дитину ділитися
Конфлікти – невід’ємний атрибут спільних дитячих ігор. Часто вони виникають на порожньому місці. Наприклад, через нерозділене і життєво необхідної відразу всім дітям іграшки.
Якщо малюки не можуть самостійно знайти компроміс, пора втрутитися дорослому. Кращий спосіб – запропонувати дітям кидати той же м’ячик по колу, по черзі катати машинку або зіграти в естафету з іграшкою. Як варіант — гра «часу»: кожен грає по 5-10 хвилин, при цьому потрібно при дітях засікати час, наприклад, ставити будильник на мобільному телефоні.
Слід привчати малюка не просто віддавати іншій дитині яку-небудь річ, а обмінюватися. При цьому обидві сторони залишаться задоволеними. Бажано, щоб ініціатива обміну або іншого виду контакту з оточуючими виходила не від вас, а від дитини. Це величезний крок на шляху до самостійності.
Якщо ж дитина не виявляє бажання поділитися, не варто змушувати його шляхом приниження («жаднюга-яловичина…», «як тобі не соромно…» тощо). Адже існують інші досить прості та ефективні способи.
Зразок похвала – кращі друзі виховання
Може, багато хто не замислюються, але ми тренуємо у дитини вміння ділитися з пелюшок. Наприклад, говорячи: «Дай мамі іграшку», «Пригости бабусю цукеркою», «Давай залишимо цей шматочок тортика для папи».
Саме такі емоційно привабливі прохання, та ще несуть позитивну характеристику дитини («Покажи всім, що ти вже дорослий і вмієш ділитися»), дають бажані результати. Завдяки похвалу батьків і певним зразкам поведінки з боку дорослих ваш дитинка виросте вихованим і щедрим.
