Різне

Ось уже цілий тиждень у нас справжня зима. Смішно, в середині січня і перший сніг. Спочатку несміливий, як листопадовий, миттєво тане, але вперто приховує сіру мряку землі. Потім сміливий і впевнений.

Жіноче безпліддя – поширене захворювання, яке турбує багатьох. Згідно зі статистикою, майже кожна третя подружня пара стикається з подібною проблемою. При цьому причини жіночого безпліддя можуть бути самими різними.

Дорогі бабусі – дбайливі, терплячі, мудрі! Кохані матусі – ніжні, розуміють, люблять! Вірні подружки – веселі, доброзичливі, необхідні! Солодкі донечки – веселі, галасливі, улюблені! Хороші сестри – молодші, старші, сонячні!

Всі події, емоційно значимі для мене в житті, спливають у памяті в сукупності з сенсорними відчуттями. Щось повязане з ароматом, що нагадує певний смак. Думаючи про бабусю, згадую сухі, мозолясті долоні, які гладять мене по голові.

Незважаючи на плин часу, невблаганно віддаляє нас від великої події 68-річної давнини, День Перемоги, 9 Травня, продовжує залишатися святим святом для всіх поколінь. Цей день дарує неймовірне відчуття гордості за наших дідів і прадідів, за наш народ.

Для будь-якої мами найважливіше — це її діти. Тому-то з самого народження вона дарує їм не тільки любов, але і піклується про правильне виховання, про те, щоб вкласти у своїх дітей все найкраще, навчити добра і світла.

Мені завжди дуже приємно, коли я бачу активність на своєму блозі – нові обличчя, нові зауваження та обговорення. Це, як підтвердження того, що інформація, яку я збираю і розміщую на сторінках мого улюбленого блогу, цікава і актуальна.

Все-таки я вирішила не відкладати в дальній ящик таку важливу справу, як бажання на наступний рік. Я їх озвучу, опишу і зафіксую, і тому вони обовязково здійсняться – діватися вже нікуди! Складаю свою карту бажань! Нехай бажанням буде комфортно в моєму блозі і нехай вони дозрівають для виконання! А я буду сюди заглядати і допомагати їм в реалізації.

Сьогодні – мої іменини. День Тетяни. Здавалося б, нічого особливого, але на серці так легко і чисто! Радієш дзвінків і вітальним повідомленнями, розглядаєш надіслані листівки і рисункв.І чекаєш друзів, щоб можна було з ними посидіти-поговорити на кухні за чашкою ароматного чаю.

Рівно 4 місяці тому в блозі зявився перший пост, з якого і почалося життя мого «Світу» і блогерська діяльність. А сьогодні в честь цього маленького події я хочу розповісти про людину, без якого не зміг би існувати цей проект, про людину, яка займається його технічною стороною – шаблони, плагіни, віджети – все те, що для мене ще залишається досить заплутаним і складним.

Сьогодні вранці мої діти прокинулися і, не змовляючись, заглянули під подушку. Чому б це? Може, з вечора іграшка загубилася? Може, спати незручно було? Ні! Вони шукали подарунки від Святого Миколая, який слухняним і добрим діткам кладе їх під подушку або в приготований заздалегідь великий носочок.

«Зроблю чашечку ароматної кави, закутаюсь в плед і поскаржуся на свою долю нещасну і важку. Поплачу трошки, полаявши свекруха, чоловіка, подруг...ще кого? Ну, в процесі плачу знайду кого-небудь. Розповім, як мені бідній важко – і діти на мені, і будинок, і господарство, тягну все сама і не бачити мені ні закордонних поїздок, ні нічних клубів, ні модних нині СПА-салонів...»

Старий Новий рік – самий, напевно, дивовижне свято для розуміння дітками і іноземцями. Як рік може бути одночасно новим і старим, і чому, маючи календар, який починається першим січня, ми продовжуємо святкувати щось у ніч з 13 на 14 січня.

Декрет — дивовижний час. Це період, коли можна відпочити від робочих буднів і повністю зануритися у світ дитинства. І спочатку так і відбувається: мама повністю віддається дитині, прислухаючись і насолоджуючись новими відчуттями від щасливого материнства.

Кінець ріка для мене і моїх діток ознаменувався цілою горою подарунків, в буквальному сенсі цього слова. Подарунки були абсолютно різні, з різних міст і навіть країн, від різних людей, але обєднувало їх одне – щирість, тепло і благородство душі.

Час стрімко летить, і ось наш малюк, який тільки зовсім недавно робив перші боязкі кроки, знайомився зі світом, вливався в дитячий колектив, стає підлітком. Ще не дорослим, але вже і не дитиною. В підлітковому віці важливо витримати все те, про що каже підліток, при цьому не варто повністю присвоювати дитину собі, контролюючи і підпорядковуючи своїм вимогам і бажанням.

Настав час упорядкувати свої думки, розкласти їх по поличках і провести подобу аналізу на актуальну для багатьох тему – Інтернет. Та й привід це зробити є відмінний – цікава блогерський естафета «Що мені дав?»

«А попід гороооою, яром-долиноооою козаки йдууууть» — лунає гучна звідки-то з кущів малини. Чому раптом малина стала долиною і куди ці козаки спрямовуються — поки незрозуміло. Прислухаюся. «Аааааааа!!» — від несамовитого крику миттєво розбігаються любезничающие кішки, а сусідська собака, звична до дивних звуків, издающимся з-за паркану, лише пофыркивает у відповідь.

Дорогі, кохані, шановні читачі та гості мого блогу «Світ очима мами»! Вітаю вас із Новим, 2014 роком! Спасибі вам за те, що весь минулий рік були зі мною, що знаходили щось цікаве і корисне в статтях і майстер-класах, ділилися своїми враженнями, іноді не погоджувалися, іноді підтримували, але ніколи не були байдужими!

Американський лікар-фізіотерапевт Глен Доман, постійно працюючи з дітьми на практиці, розробив особливу методику раннього розвитку дітей. Суть методики полягає у вродженої здібності маленької дитини в період бурхливого розвитку (від 6-ти місяців) поглинати і засвоювати інформацію за допомогою зорового сприйняття.

Сьогодні у мене свято. День народження – 3 роки. Хто знає мене ближче, здивується – син вдвічі старше зазначеного віку, донька теж трохи старше 3-х. Вік старших членів сімї навіть і поруч не стояв з 3 роками.

Ось і перевернула я ще одну сторінку в календарі свого життя... Кажуть, що з віком люди здобувають новий досвід, стають мудрішими. Напевно, це так. Але з кожним роком день народження для мене стає все сумніше.

Літо... І чим ближче дата запланованої відпустки, тим частіше перед очима у мене зявляється синє море, яке відгукується у вухах звичним шумом упереміж з криками нахабних чайок. І все частіше я ловлю себе на тому, що замерзаю, сидячи за компютером і дивлячись в монітор.

Пять років...Це багато чи мало? Прямо, як з пісні, тільки рахунок на... Для когось 5 років – це ціле життя, для когось- мить. Пять років...Саме стільки сьогодні виповнилося мою солодкого і коханому хлопчику – моєму синові Артему.

Сьогодні День народження однієї чудової і прекрасної матусі, яка ось уже півроку радує нас прекрасними майстер-класами з вязання та виготовлення різних ляльок. Ще не один сюрприз вона приготувала для нас з вами.