При слові «бабуся» мене огортає тепло, доброта й відчуття спокою. Я пам’ятаю всі бабусині казки, бабусині пироги і довгі розповіді про те, що було в часи її молодості (здавалося, в давнину). Саме у бабусі я залишалася з величезним задоволенням, можливо, щоб втекти від батьків з їх вічною метушнею: робота, прибирання, походи по магазинах, паперові пакети з продуктами.
У кожного з нас є свої спогади, пов’язані з бабусею і часом, проведеним з нею. Хтось пам’ятає аромат свіжоспеченого хліба у справжньої російської печі, хтось- дрібні зморшки в куточках добрих і уважних очей, хтось запам’ятовує теплі, м’які руки і неспішний говір. Бабуся — вона для кожного тепло і радість, увага і турбота.
У сучасному світі перед батьками часто постає питання: з ким залишити дитину? Можна залучити професійну няню, але якщо є можливість — звичайно бабусю. Хороша няня, навіть якщо це прекрасний фахівець, не зможе створити таку щиру й теплу атмосферу, як бабуся.
Не дарма кажуть: «Онуків люблять більше, ніж дітей». Справа швидше не в силі любові, а в її прояві. З віком ми стаємо м’якими і сентиментальними. У нас змінюються погляди, цінності і пріоритети. Ми вже точно знаємо і відчуваємо, що головне — це сім’я. Ставлення до онукам стає більш дбайливим і трепетним. З віком приходить терпимість і терплячість. Бабусі й дідусі без втоми і роздратування читають книжки, відповідають на питання, дарують повні подарунків пакети Крафт, розповідають казки.
Батькам слід заохочувати інтерес до бабусиних розповідей про те, що було в їх дитинстві і юності. Бабусі згадають і розкажуть багато цікавого про минуле родини, згадають своїх батьків, якими вони були. У щоденній метушні ми часто забуваємо про найголовніше, нам більш значущі речі, які насправді не цінні. Виховання у дітей чуйності, любові, турботи і вдячності починається саме з цих бесід, в яких передаються знання і традиції попередніх поколінь. Адже ми можемо коли-небудь схаменутися, але пізно…
Ділилася спогадами Ольга Нова
