Прогнозування погоди — складний процес. Понад 11 тисяч станцій спостереження по всьому світу щогодини вимірюють температуру, тиск повітря, вологість, швидкість і напрямок вітру, кількість опадів. Літаки, торгові судна, метеозонди і супутники роблять те ж саме, передаючи дані на наземні станції. Потім на основі цієї інформації суперкомп’ютери генерують карти погоди і видають прогнози, зіставляючи їх з аналогічними погодними умовами, зафіксованими в минулому. Метеорологи інтерпретують згенеровані комп’ютером прогнози, порівнюють їх з різними математичними моделями, і «причісують» в режимі реального часу. Але погода все одно залишається непередбачуваною. Хочемо порекомендуваати вибрати https://pogodnik.com/1934-pogoda-v-kieve-ukraina
«Атмосфера являє собою хаотичну систему. Невелика зміна її стану в одному місці може з часом мати значні наслідки в іншому, — пояснює британський метеоролог Джон Шонк у колонці для The Conversation. — Будь-яка похибка в прогнозі буде швидко розростатися, викликаючи подальші помилки в більш широкому масштабі. Це схоже на ефект метелика». Хочемо порекомендувати Pogodnik
Як прогнози стали більш точними
На початку ХХ століття прогнози погоди становили методом аналогів. Фахівці вивчали синоптичну обстановку в поточний момент, визначали, де знаходяться циклони і антициклони, отримували карту погоди. Потім в архіві шукали карти, наближені до нинішньої ситуації, і екстраполювали дані з минулого на майбутнє. Але такий метод не може спрогнозувати погодні аномалії, і точність його страждає, оскільки синоптична ситуація завжди унікальна.
Аж до розвитку обчислювальної техніки точність короткострокових прогнозів погоди (до 72 годин) не перевищувала 55-60%. Великий стрибок метеорологія зробила лише в 1950-х роки, коли вченим надали перші суперком’ютери. Сьогодні середньострокові п’ятиденні прогнози майже так само точні, як дводенні прогнози 30 років тому.
“Прогнози по ураганах сьогодні відхиляються в середньому на 161 км в порівнянні з 563 км 25 років тому. Суперкомп’ютери, які здатні виробляти більше 1000 трильйонів операцій в секунду, допомогли зменшити кількість помилок, — пише The Economist. — Метеорологи тепер ділять планету на сітку з двомірних блоків розміром 13×13 км, тоді як їхні колеги на початку ХХ століття використовували для прогнозування блоки 338×338 км».
