Всі діти дуже люблять тварин. При вигляді їх у будь-якої дитини відразу ж з’являється радісна посмішка і бажання погладити, доторкнутись, пограти з пухнастиком. Особливо пощастило тим малюкам, які ростуть у сім’ях, де вже є домашній улюбленець. Веселі і безтурботні ігри з улюбленою тваринкою зарождают в дитині багато позитивних якостей, а якщо до милого спілкування додається ще й турбота про молодшого друга, то це розвиває такі риси характеру, як відповідальність, співчуття, доброту, без яких виховати повноцінну особистість просто неможливо.
Психологами всього світу доведено, що залучення дитини до турботи про домашнього вихованця розвиває в дитині всі найважливіші якості:
— товариськість, дружелюбність, відкритість до оточуючого світу;
— відповідальність, працьовитість, самодисципліну;
— впевненість в своїх силах, усвідомлення своєї значимості, вміння допомогти слабкому;
— дбайливе ставлення до природи та оточуючих;
— самостійність і незалежність.
Перш ніж допомагати дитині в освоєнні азів по догляду за вихованцем, батьки самі повинні показати приклад своєї турботи і любові до тварині, адже діти в усьому копіюють старших. І подальші доручення повинні бути посильними і відповідати віку і можливостям дитини.
Дитина до року. Долучитися до турботи про домашнього вихованця немовля може, сидячи у мами на ручках. Малюкові буде дуже цікаво спостерігати, як мама насипає кішці корм або наливає папужки водичку. При цьому, всі дії мамі бажано озвучувати – таким чином малюк не тільки почне пізнавати світ тварин, але і швидше почне говорити.
Якщо в будинку є собака, то виводити її на вулицю можна під час прогулянок з малям. При цьому слід пам’ятати, що залишати немовляти одного з будь-яким тваринам категорично заборонено.
1-2 роки. Однорічний малюк проявляє величезний інтерес до братів наших менших, до цього віку дитина вже розрізняє тварин, знає, як співає пташка, як нявчить кошеня чи гавкає собака, а їх присутність у домі завжди привертають дитячу увагу.
Для більш тісного спілкування можна запропонувати малюкові налити кошеняті молока в блюдце або спробувати погладити песика. Ці дії зазвичай викликають море позитивних емоцій у дитини.
Слід розуміти, що дитина в 1-2 роки ще не розраховує свої сили, і щирі дитячі обійми можуть не сподобатися кішці або домашнього кролика. Щоб тварина не проявило свою агресію до надмірних емоцій дитини, необхідно показувати дитині, як потрібно прасувати, грати, брати його на руки, щоб не заподіяти пухнастиків незручностей. Будь-яке спілкування з твариною в цьому віці краще здійснювати під наглядом дорослих, навіть якщо це милі собаки невеликих розмірів або спокійні черепашки.
3-4 роки. У цьому віці діти охоче допомагають батькам, копіюючи жести, міміку, поведінку. Дитина з задоволенням, за прикладом старших, буде насипати кошеняті корм, підкидати хом’ячкові в клітку зернятка або годувати рибок.
При цьому, всі дії малюка повинні контролюватися батьками, так як годування – процес захоплюючий для дитини і може тривати досить довго, а тварина перегодовувати небажано. Для початку батькам необхідно самим відміряти потрібну порцію і дати дитині, щоб той самостійно насипав у миску вихованцеві. Необхідно стежити, щоб малюк не забирав корм з блюдця собаки або кішки – тварина може розцінити це як зазіхання на його територію і вкусити «кривдника».
Крім цього можна долучати юного любителя тварин до покупок корми, піску та інших товарів для домашніх улюбленців. Нехай малюк сам несе із зоомагазину пакетик з сухим кормом для кішки або нову поилочку для папужки, це ще більше зблизить дитини з домашнім улюбленцем.
5-7 років. Таким діткам можна вже довірити більш відповідальні завдання по догляду за твариною. Наприклад, почистити разом з мамою клітку папужки або поміняти пісок кішці.
Якщо в будинку живе собака і вона невеликих розмірів, можна запропонувати дитині самостійно вигуляти чотирилапого друга. Перед цим обов’язково потрібно показати, як необхідно тримати поводок, щоб той не вислизнув з дитячої ручки.
Також цілком по силам п’яти-семирічному малюку вичесати кішку, помити собаці лапи після прогулянки або протерти очі кролику. Для таких процедур слід враховувати характер домашнього улюбленця, і, якщо тварина агресивно реагує на подібні дії, дорослим краще зробити це самостійно.
У 8-9 років з дитиною можна поміняти воду в акваріумі або разом зводити вихованця на щеплення до ветеринара, роз’яснивши, що тварині необхідна підтримка одного в такий важливий момент. Також можна запропонувати дитині купувати кота або собаку. При цьому обов’язково доручити дитині стежити, щоб вода не потрапила в вушка. Дуже важливо пам’ятати про безпеку, всіляко підтримувати дитину, оскільки він може розгубитися, налякати тварину і злякатися сам.
10 років і старше. У цьому віці дитині цілком по силам здійснювати не просто точкові дії, а розтягнуті в часі. Наприклад, стежити за режимом вихованця або спостерігати за його поведінкою під час нестандартних ситуацій (коли тварина приболело або після будь-яких медичних втручань).
Можна повісити на стіну режим годування та вигулу собаки по годинах і домовитися дотримуватися цих вказівок. Також можна просити допомоги по догляду за новонародженими цуценятами або кошенятами, це буде відмінною підготовкою підростаючої дитини до дорослого самостійного життя.
Важливо не забувати хвалити дитину за кожне вчинене дію в напрямку домашнього улюбленця, і не лаяти з-за помилок, адже це може надовго відбити охоту від будь-якої допомоги в подальшому. Слід пам’ятати, що розлите молоко або перевернуте блюдце з кормом не варто того, щоб засмучувати дитину і засмучуватися, адже в основі будь-яких відносин завжди повинні бути любов і взаєморозуміння.
Спеціально для блогу «Світ очима мами» Бородовая Ольга
