Покоління Z і психічне здоров’я: розвінчуємо міфи і будуємо новий підхід до благополуччя
Покоління Z. їх часто називають “цифровими аборигенами”, “поколінням тривоги”або навіть ” поколінням терапії”. І, мабуть, останнє визначення – найцікавіше, тому що воно відображає важливий зсув у ставленні до психічного здоров’я. Дійсно, здається, що молоде покоління відкрито говорить про свої проблеми, ділиться досвідом і активно шукає способи впоратися зі стресом і тривогою. Але чи так все однозначно добре? Чи є Покоління Z дійсно терапією для попередніх поколінь, або ж ми спостерігаємо лише видимість відкритості, що приховує більш глибокі проблеми?
Як психолог, який працює з молодими людьми вже більше десяти років, я бачу в цьому феномені як позитивні, так і тривожні тенденції. З одного боку, відкритість покоління Z до обговорення психічного здоров’я – це величезний крок вперед. Попередні покоління часто стикалися зі стигматизацією та мовчанням, що ускладнювало пошук допомоги. Сьогодні ж, завдяки соціальним мережам і зростаючої обізнаності, молоді люди відчувають себе більш комфортно в розмовах про свої переживання.
Однак я також бачу, що ця відкритість може бути поверхневою і навіть контрпродуктивною. В епоху Instagram та TikTok, де все здається ідеальним, тиск на відповідність стандартам може бути величезним. Постійне порівняння себе з іншими, переслідування лайків та підписників – все це може посилити тривогу та депресію. Іноді здається, що обговорення проблем психічного здоров’я стає ще одним способом отримати увагу та визнання, а не щирим прагненням до вдосконалення.
Міф про “покоління терапії”
У статті, яка надихнула цю колонку, згадуються дослідження, що показують зростання депресії та суїцидальної поведінки серед підлітків. І хоча зниження цих показників в 2021 році-це, безумовно, позитивний момент, 60-відсоткове зростання в цьому році викликає серйозну стурбованість. Це говорить про те, що проблеми психічного здоров’я не вирішуються, а лише маскуються під гасла про “здоровий спосіб життя” і “саморозвиток”.
Ідея про те, що покоління Z є “терапією для попередніх поколінь”, здається мені дещо напруженою. Безумовно, відкритість молодих людей може надихати і спонукати старше покоління до більш відкритої розмови про свої проблеми. Але це не означає, що молоде покоління автоматично володіє секретами психічного здоров’я або здатне вирішити проблеми, які десятиліттями ігнорувалися.
Стигма та гендерні стереотипи
Особливо цікаво, що в статті підкреслюється стигматизація терапії серед чоловіків і хлопчиків. Ідея про те, що” хлопчики не плачуть”, все ще дуже сильна в нашому суспільстві. І хоча Карсон, один з опитаних, визнає, що звернення за допомогою є ознакою сили, а не слабкості, гендерні стереотипи все ще мають величезний вплив на поведінку молодих людей.
Я спостерігаю це в своїй практиці кожен день. Хлопчики часто приховують свої проблеми, боячись здатися”не мужніми”. Вони вважають за краще самостійно справлятися зі стресом, вдаючись до нездорових способів, таких як вживання алкоголю або наркотиків. Це призводить до того, що проблеми тільки посилюються, і допомога виявляється занадто пізно.
Що можна зробити?
Перш за все, необхідно продовжувати роботу по зниженню стигми, пов’язаної з психічним здоров’ям. Необхідно говорити про проблеми відкрито і чесно, не соромлячись визнавати, що іноді нам потрібна допомога. Важливо створити безпечні простори, де люди можуть ділитися своїм досвідом, не боячись осуду.
По-друге, необхідно розвивати навички емоційної регуляції та самодопомоги. В епоху постійного стресу і тривоги, вміння справлятися з емоціями самостійно – це життєво важливий навик. Необхідно вчити молодих людей технікам релаксації, усвідомленості і позитивного мислення.
По-третє, необхідно створити більш доступні та якісні послуги з психічного здоров’я. Необхідно розширювати мережу психологів і психотерапевтів, а також знижувати вартість послуг. Необхідно розробляти нові підходи до лікування, що враховують особливості молодого покоління.
І, нарешті, необхідно пам’ятати, що психічне здоров’я – це не тільки відсутність хвороб, але і стан благополуччя. Необхідно створювати умови, які сприяють психічному здоров’ю: здорове харчування, фізична активність, соціальна підтримка, можливість самореалізації.
Особистий досвід та спостереження
У своїй практиці я часто стикаюся з тим, що молоді люди приходять до мене не за допомогою у вирішенні конкретних проблем, а просто щоб “поговорити”. І це нормально. Іноді просто необхідно виговоритися, щоб відчути себе краще. Але важливо пам’ятати, що розмова – це лише перший крок. Після розмови необхідно вживати конкретні дії, щоб поліпшити своє психічне здоров’я.
Я також помітила, що багато молодих людей схильні ідеалізувати терапію. Вони очікують, що психолог негайно вирішить усі їхні проблеми і перетворить їхнє життя на казку. Але терапія-це процес, який вимагає часу, зусиль і готовності до змін. Іноді буває важко визнати, що ти не можеш впоратися з усім самостійно, і що тобі потрібна допомога фахівця.
Укладення
Покоління Z, безумовно, зробило важливий внесок у зміну ставлення до психічного здоров’я. Відкритість і готовність ділитися своїми переживаннями – це величезний крок вперед. Але важливо пам’ятати, що відкритість – це не панацея. Необхідно продовжувати працювати над зменшенням стигми, розвитком навичок емоційної регуляції та створенням більш доступних послуг психічного здоров’я. І, найголовніше, необхідно пам’ятати, що психічне здоров’я – це не тільки відсутність хвороб, але і стан благополуччя, яке вимагає постійної уваги і турботи. Покоління Z може бути натхненником для інших, але відповідальність за своє психічне здоров’я лежить на кожному з нас.
