Про маленькі слабкості.

Знаєте що таке guilty pleasure?маленькі слабкості, до яких ми опускаємося, коли ніхто не бачить.

Я могла б розповісти вам про зайві шматочки-ні, плитках! – шоколад.або про нічний жор.але це по мені і так видно.

при всій своїй любові до інтелектуального кінематографу, я все ж дуже люблю індійські фільми.так-так, ті самі, з піснями-танцями. Яскраві, красиві, занурюють в казку.особливо де шахрукх кхан. Він-моя окрема маленька слабкість.

у моїй бібліотеці крім високохудожніх книг є томики дар’ї донцової.закидайте мене тапками, але я люблю її шанувати. Цикл про євлампію романову досі вважаю найкращим.і, до речі, для всіх, хто хоч одного разу говорив мені про легкість мого складу : свій стиль я знайшла саме у донцової. Легкий такий треп”за життя”.

у моєму плейлисті поряд з якісною музикою є кілька пісень з блатного шансону. Махрового такого, тюремного.і хз чому вони мені подобаються. Але іноді я шокую людей ,які знають мене, як дорослу, розумну тітоньку з музичною освітою, наспівуючи “хоп,мусорок, не ший мені термін…”

Коли вдома нікого немає, можу врубати бутирку по голосніше і в голос підспівувати:” тіло тут,а душа далеко!плюну яв напівп’яний конвой!”вже не знаю що там сусіди думають.

Негожі задоволення, за які нам ніби як має бути соромно і ніяково…а знаєте, ось мені анітрохи не соромно. Вийшла я з віку, коли соромно і ніяково буває.просто роблю / слухаю / дивлюся / співаю те, що подобається.і це ще не найжахливіші мої guilty pleasure.

А у вас є таємні слабкості?