Як допомогти дитині навчитися спати окремо?

У радянський час питання: «Спати дитині з батьками?», «Годувати немовля вночі?» були просто неприпустимі. Дитина повинна спати в своєму ліжку, їсти йому не давати. Не важливо, що він кричить всю ніч безперервно (тут і «мудрі» поради Спока можна згадати), а мама до ранку готова звалитися від недосипання, зате так правильно.

Сучасні батьки більш уважно ставляться до бажань немовлят: малюка тепер годують на вимогу, і замість опівнічних ходінь до дитячого ліжечка, більше часу може приділити сну, поклавши дитину разом з собою. Лікарі сперечаються про шкоду або користь спільного сну, але у багатьох сім’ях він має місце. Проходить час, малюк росте. Настає момент, коли батьки вирішують, що дитині пора спати окремо.

Як же привчити його до окремого сну менш болісно? Коли це потрібно робити?

Вік дитини, в якому краще починати спати окремо від батьків

Визначати цей рубіж кожній мамі доводиться самостійно. Всі діти різні: хтось в рік проводить ніч, не прокидаючись, в своєму ліжку, а хто-то й у чотири роки не готовий до роздільного сну.

Дітей до року, які звикли спати з матір’ю, відучувати від цього не варто. Дитина навряд чи зможе зрозуміти, що він тепер велике, і пора йому спати самостійно, так і мотивувати його чим-небудь буде досить важко. Хоча й існує метод, часто рекомендований бабусями і педіатрами старого гарту: покласти дитину (восьми — дев’ятимісячного!) в ліжко, сказати йому, що він великий і тепер буде спати сам, і вийти, не звертаючи уваги на дитячий плач. Мовляв, через кілька днів він буде спокійно засинати. Але навряд чи любляча мати сучасна піддасть дитини такого стресу.

Нерідко малюки, відлучившись од грудного молочка (знову ж вік суто індивідуальний), починають більш тривалий час спати, не прокидаючись. На цьому етапі можна пробувати їх перекладати в своє ліжечко, підкачувати, погладжувати, але не забирати до себе. Поступово дітки звикають спати окремо. Але так відбувається далеко не завжди. Доводиться мамам йти на цілий ряд хитрощів, що допомагають дитині будь-якого віку, відучитися спати в батьківському ліжку.

Практичні поради батькам, приучающим своє чадо самостійно спати

1. Всі дії повинні бути плавними і поступовими. Не варто, звик спати разом з татом і мамою дитини, відразу відселяти в окрему кімнату. Спочатку нехай поспить в ліжку, придвинутой до батьківського, тримаючись з мамою за ручку. Потім, якийсь час ліжечко буде стояти в загальній кімнаті. Коли малюк звикне спати один в своєму ложі, можна переселити його в дитячу. Але і тут, мама, хоча б перший час, повинна знаходитися поруч, поки дитина не засне. Потім мама може виходити, наприклад, почистити зуби, поступово збільшуючи час своєї відсутності. Настане час, і малюк засне, не дочекавшись мами.

Якщо малюк не може звикнути до свого ліжка, плаче, хвилюється, то, можливо, час вибрано невдало, і дитина не готовий до роздільного сну?

2. Бути впевненими у своєму рішенні. Дуже часто мама переживає таке «відселення» не менше, а то й більше самого свого нащадка. Тому готовий психологічно повинен бути не тільки дитина, але і мати. Адже якщо вона нервує, хвилюється, не може заснути, такий настрій обов’язково передасться її чаду.

3. Пояснювати дитині, що окремий сон – це «круто». Малюки у всьому прагнуть бути самостійними, це завзяття залишилося тільки підстьобнути в потрібну сторону. Можна навести приклади його друзів, подруг, або старшого братика, які самі сплять, як «дорослі».

4. Дозволити дитині взяти участь в облаштуванні свого спального місця. Взяти дитину з собою в магазин, щоб він міг вибрати для себе ліжко, постільна білизна для дітей, із зображеннями улюблених героїв мультфільмів та казок. Дитина також може взяти участь у виборі шпалер для своєї кімнати, дверей і т. д.

5. Завести певний ритуал відходу до сну. Вечірнє годування, купання, читання казки на ніч, або прослуховування колискової в маминому виконанні, ніжний поцілунок, що повторюються день у день, в один час, допоможуть дитині більш спокійно засинати. Потрібно постаратися, щоб під час привчання до окремого сну режим дотримувався неухильно.

6. Увечері знаходити для дитини спокійні заняття. Рухливі або занадто емоційні ігри перезбуджують дитини, йому в такому стані важче заснути, що не сприяє засвоєнню нових правил.

7. Перетворити знайомство з ліжком в гру. Цей спосіб підходить двох -двох з половиною річним малюкам. Можна привезти ліжко, прикрасивши її подарунковим бантом, і цим зацікавити дитину. Протягом дня він може гратися в ліжечку, а батьки грають в «сон», показують, як добре в ній відпочивати. Діти люблять наслідувати дорослим, і незабаром дитині теж може захотітися поспати в ліжку. Нехай це буде спочатку денний сон, а потім вже і нічний.

8. Залишити «заступника». Розповісти дитині, що тепер, у відсутність мами, за ним буде доглядати плюшевий ведмедик (котик, зайчик і т. д.). Зазвичай цей метод добре діє, дітки звикають спати в обнімку з іграшкою.

9. Приділяти більше часу маляті днем. Нехай мама, в цей період, більше грає з дитиною, щоб у нього не було необхідності заповнювати недолік уваги вночі.

10. Хвалити малюка за те, що він сам спить у своєму ліжку. Потрібно заохочувати дитину, говорити йому про те, який він тепер дорослий і самостійний, навіть якщо він проспав окремо якийсь нетривалий час.

11. Дозволяти приходити вранці. Немає нічого страшного в тому, якщо малюк буде, прокинувшись вранці, бігти до батьків у ліжко. 10-30 хвилин, проведені разом під теплою ковдрою, принесуть масу позитивних емоцій.

12. Не лаяти і не карати, якщо дитина приходить вночі. Слід уважно поставитися до такої поведінки і навчитися розрізняти маніпулювання і поява страхів. Нічні кошмари і погані сни — нерідкі в дитячому середовищі, а малюк чекає допомоги від близьких людей.

Поступово малюк зрозуміє, що батьки її люблять також сильно, як раніше, а мама нікуди не пішла і не пропала. І тоді йому дуже сподобається бути господарем своєї особистої ліжечка або навіть кімнати.