З кожним роком все більша кількість жінок втрачає свої основні гендерні навички. Ми більше не штопаем шкарпетки, не гладимо постільна білизна і не печемо торти по неділях. Навіщо? Адже, на думку більшості, це марна трата дорогоцінного часу, який можна присвятити саморозвитку або провести з родиною.
Сучасні жінки майже рівні чоловікам. Ми також напружено працюємо, керуємо великою кількістю персоналу, несемо фінансову відповідальність, складаємо бізнес-плани і, як горішки клацаємо будь-які маркетингові завдання. А ось прасування білизни або ручне прання викликають у більшості з нас непідробний жах. Але чому?
Як так вийшло, що жінки більше не хочуть займатися домашніми клопотами і рукоділлям? І коли саме нам так набридла думка про приготуванні будь-якого мало-мальськи складного страви?
Давайте трохи заглибимося в історію. Довгі століття світ належав чоловікам, і жінка була для них таким собі домашнім атрибутом. Нянька, кухар, прибиральниця в одній особі. Вона і затишок створити може, і нагодує, і голубить, якщо треба.
Далеко не всі стани допускали жіночий працю, але навіть дами з вищого суспільства неодмінно повинні були займатися будинком. Правда, в іншому ключі – ведення бухгалтерії, керівництво персоналом (селянами), виховання дітей, світські візити з метою підтримання добрих стосунків із сусідами та торгівлі з ними ж. Праця. Не фізичний, але праця. І, зрозуміло, ніхто не відміняв рукоділля.
Гірше було жінкам з нижчого соціального класу. Їм-то крім шиття і вишивання доводилося багато годин проводити біля плити і за прибиранням будинку, не кажучи вже про основному місці роботи, яка перебувала або в полі, або в корівнику.
Але прийшла на початку двадцятого століття революція клятвено обіцяла всіх урівняти в правах. Зрівняла. Жінки стали займатися не тільки жіночим, але і чоловічою працею. Побутові клопоти і обов’язки по вихованню дітей також нікуди не зникли.
І ось нарешті вперше за довгий час у жінок з’явився вибір – прибирати самим або звернутися в клінінгову компанію, шити або купити від кутюр, готувати або придбати в магазині.
Двадцять перше століття забезпечив нас пральними і посудомийними машинами, роботами-пилососами, сушарками з функцією прасування і величезним вибором іншої домашньої техніки! Тепер можна приділяти багато часу собі і близьким, відпочивати з друзями і будувати кар’єру, відвідуючи між справою спортзал і косметологів.
Звичайно, в таких майже «тепличних» умовах кожне нове покоління втрачає кілька основоположних жіночих навичок, нав’язаних нам історією. Ми більше не хочемо помсти підлоги віниками або повзати з ганчіркою по дому, коли позаду напружений робочий день. Та й чи потрібно це, якщо є пилосос? А може навіть простіше оплатити послуги прибиральниці і, вперше за багато століть, відчути себе жінкою, а не домоработницей?
Втім, варто визнати, що далеко не всі жінки можуть собі дозволити таку розкіш, як домашній клінінг. Але це жодним чином не позначається на їх ентузіазмі щодо прибирання, готування, а також дірявих носок коханого чоловіка або будь-який інший порвавшейся речі.
Наведу приклад зі свого студентського минулого. Зі мною в кімнаті гуртожитку жила дівчина. Розумниця і красуня. Але головне завжди ефектна і з раннього ранку при макіяжі. Такі швидко і вдало виходять заміж або ж отримують роль в кіно/місце на подіумі.
І ось одного разу вона мене просто приголомшила своїм щирим намір викинути нову спідницю з-за дірки. Причому «страшна діра» була нічим іншим, як расползшимся швом. На мою пропозицію взяти в руки голку вона відреагувала дуже дивно, а потім, исколов собі всі пальці, вручила і спідницю, і голку мені, заявивши, що вона ні в життя цю штуку в руках не тримала і більше не візьме. Дякую мамі за те, що я вмію шити!
До речі, моя сусідка і справді вдало вийшла заміж ще до закінчення Університету. Про що це говорить? Та про те, що час диктує нам свої умови і сьогодні вже нікому не потрібні жінки-домоработницы. Чоловіки хочуть бачити поруч доглянуту і самодостатню партнерку. Вони готові слухати і чути. Готові розділяти з нами домашні клопоти і подорожувати по світу.
А як же рукоділля, запитаєте ви. Воно нікуди не поділася, просто зайняло відведену йому нову нішу в нашому житті – хобі, перетворившись з жорсткої необхідності в приємне дозвілля.
