Яке задоволення отримуєш від дзвінкого сміху дитини в квартирі, від перших невиразно сказаних слів, від невпевнених спроб встати на ніжки, спроб ходити, невинних пустощів і розкиданих по кімнаті іграшок. А чого варті прагнуть очі, міцно обіймають за шию теплі ручки і цей неповторний запах дитячої шкіри.
Однак, на жаль, у житті сімейних пар буває так, що жінці, після численних здавання аналізів та професійних обстежень, поставлений невтішний діагноз: безпліддя (неможливість самостійно завагітніти або виносити дитину).
Саме ці проблеми змушують подружні пари вдатися до сурогатного материнства, як єдиного шансу мати власної дитини.
Всі труднощі і неможливість завагітніти або виносити дитини безпосередньо пов’язані з фізіологічним здоров’ям жінки:
1. Попередні оперативні втручання.
2. Деформація матки або її відсутність внаслідок видалення, наприклад, з-за міоми.
3. Важкі серцеві недуги.
4. Серйозні порушення з боку нирок.
5. Складна изоиммунизация по резус-фактору.
6. Багаторазові невдалі спроби екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).
7. Кровотеча в пологах та інші захворювання, які стають перешкодою до вагітності і виношування плоду.
Види сурогатного материнства
1. Традиційне сурогатне материнство
Один з найпоширеніших видів, при якому генетичними батьками малюка стають сурогатна мама і батько дитини.
2. Повне (гестационное) сурогатне материнство
При цьому сурогатна мати носить генетично чужого для неї дитину (статеві клітини від батьків).
Етичні тонкощі сурогатного материнства
У багатьох країнах світу сурогатне материнство заборонено як таку і, здебільшого, це пов’язано з релігійними, моральними поглядами і як протиріччя біблійним принципам і християнству. Противники передбачають у цьому аморальну тенденцію, яка підриває святість шлюбні засад.
А також вони апелюють тим, що сурогатне материнство – це реальна небезпека перетворення немовлят в товар, що будь-багата людина зможе собі дозволити найняти жінку для виношування йому дитину.
Говорять про можливу сильної психологічної травми матері, выносившей дитини і вимушеної на підставі договірних зобов’язань віддати його законним батькам, і про наявність великої кількості покинутих дітей у притулках, які очікують на усиновлення.
Жінки-феміністки закликають до того, що сурогатне материнство – це експлуатація прекрасної половини людства.
Прихильники ж, навпаки, вважають цей метод народження дітей для деяких пар єдино можливим для отримання генетично рідну дитину. Що при сурогатному материнстві не доводиться говорити про експлуатації жінок, так як вони з доброї волі погоджуються виносити дитину, як найчастіше буває: для когось із друзів, знайомих або родичів, щоб зробити їх життя щасливішим.
У більшості країн це, все ж, комерційна «послуга», сурогатна мама отримує значну матеріальну компенсацію одночасно з моральним задоволенням від отриманого сімейній парі користі.
Законодавче регулювання
На законодавчому рівні сурогатне материнство врегульовано не в усіх країнах світу.
Так, наприклад, у Німеччині, Франції, Швеції, Норвегії, Австрії та деяких штатах США воно просто заборонено.
У Фінляндії, Іспанії, Греції та Бельгії воно законодавчо не врегульовано, але фактично існує і масштабно розвивається.
А у Великобританії, Данії, деяких штатах Австралії, Данії, Ізраїлі, Нідерландах сурогатне материнство дозволено, але або з великими обмеженнями, або на некомерційній основі, або з забороною на рекламу цієї послуги.
Є цілий ряд країн, де сурогатне материнство існує на комерційній основі і законодавчо закріплено. Це Росія, Україна, Казахстан, більшість штатів США, ПАР.
Однак і в цих країнах існують законодавчо врегульовані розбіжності в питанні сурогатного материнства.
Наприклад, у Росії та Україні головна відмінність полягає в питанні приналежності народженої сурогатною матір’ю дитини.
За українським законодавством обидві сторони надійно захищені: сімейна пара, яка уклала договір з сурогатною матір’ю, надавши власний генетичний матеріал, мають переважні права на народженого немовляти і не може відмовитися від нього.
А в російському законодавстві навпаки: навіть укладений договір не може зобов’язати сурогатну матір віддати новонародженого проти власної волі, тобто вона має повне право залишити дитину собі, а зареєструвати немовля на власне ім’я подружня пара може тільки після письмового її відмови. Однак і вона сама є не настільки захищеною на законодавчому рівні, так як і батьки виношеного нею дитини можуть відмовитися його забирати з багатьох підстав.
У Росії програмі сурогатного материнства генетичними батьками можуть бути самотні люди, супружески пари, незважаючи на їх вік, соціальне і фінансове становище, сексуальну орієнтацію.
А в українському законодавстві чітко прописані норми про те, що батьками можуть бути виключно різностатеві подружні пари, які перебувають в офіційному шлюбі, чим суттєво звужується коло потенційних батьків.
А от вимоги до сурогатним матерям досить схожі: вік повинен бути від 20 до 35 років, наявність одного і більше власної здорової дитини, соматичне і психічне здоров’я.
Також від сурогатної мами потрібно письмовий дозвіл на медичне втручання, а у разі її заміжжя, ще і задокументований згода чоловіка.
Сурогатне материнство – це питання, що вимагає ретельного і детального вивчення, бути чи не бути сурогатною матір’ю або батьками, прибегнувшими до такого способу народження власної дитини, кожен вирішує для себе сам.
