Часто доводиться чути, що дитина без особливих причин погано спить, турбується і часто прокидається, що великих сил варто батькам укласти його в ліжечко на денний або нічний відпочинок. Що ж треба робити, щоб малюк міцно спав?
Звичайно, це питання індивідуальне для кожної родини і дитини. Хтось укладає малюка, і той відразу засинає, хтось ночі безперервно хитає його і намагається муркотіти пісеньки, хтось нічого не робить, доки втомлений бешкетник сам не засинає в будь-якому зручному або незручному для того місці.
Я, в свій час, теж перепробувала безліч способів – від бабушкінського «дитина повинна спати в своєму ліжечку» до сучасного спільного сну. І виділила основні принципи комфортного сну для членів усієї родини, в якій оселився малюк.
1. Спільний сон з народження.
На цю тему я ще хочу докладно написати, а поки скажу одне – саме спільний сон з дитиною з перших днів його життя дарує дитині почуття захищеності, впевненості, а мамі – спокійний сон. Старшого сина я до 4-х місяців вкладала ночами в ліжечко, вставала по 8 разів, годувала і засинала з ним на руках у полусидящем положенні. Я хронічно не висипалася, вдень була неуважною і ворчливой, а маляті для засипання потрібно все більше часу. Він плакав і тягнув ручки до мене. Я намагалася слідувати порадам всезнаючого старшого покоління – «привчиш, потім буде спати до весілля з вами…» Коли вночі я стала намагатися схопити струмінь молока, як надокучливого ниточку, вдень запихати використані підгузники в пральну машину, а чоловікові витирала рот від уявної слини замість дитини, то зрозуміла – вистачить!
І тієї ночі сталося диво – дитина заснула в моїх обіймах швидко і спокійно, я провалилася в сон також стрімко – та ні богатирський храп чоловіка, ні нічні годування, які відбувалися «на автоматі» не могли порушити наш солодкий сон. А ранкові підйоми, коли я вдихала одного солодкий запах мокрих волосків, обіймала сонне тепле тільце малюка, для мене були воістину чарівними.
З донькою разом ми спали з перших годин її життя.
2. Ритуали відходу до сну.
Як не дивно, але дитині регулярно повторювані дії набагато важливіше і потрібніше, ніж спонтанність і непередбачуваність. Малюк повинен знати, що настане за тим або іншою подією. Саме систематичні дії і процедури, у нашому випадку перед сном, формують позитивне ставлення до подій, що виключають виникнення істерик і встановлюють тимчасову умовно-рефлекторну зв’язок. Простими словами, дитина точно знає, що після купання і вечірньої казки буде сон, тому організм готується до цієї події заздалегідь.
У нас в сім’ї, в залежності від віку дитини існують різні ритуали засинання. Вечірнє купання, безумовно. Потім, якщо дитина на ГВ, то засипання в загальній ліжка. Після я просто тихо встаю або ж, за настроєм, сплю далі.
У період відлучення від грудей, який був поєднаний та з переходом від спільного сну до сну в ліжечку, ритуал з грудьми поступово замінюємо вечірнім читанням книжки, лежачи в ліжку, і прийомом молочка з медом або кефіру. До 3, 5 років до повного засипання біля ліжечка сиділа я чи батько, тримаючи сина за руку. Розумію, що не всім цей метод зручний і комфортний, але нас влаштовував. Поступово привчали сина засипати самостійно. Тепер все йде за налагодженою схемою – купання – читання – молочко – сон.
3. Приємна втома.
Якщо протягом дня дитина сидів біля телевізора, грав кубиками і розглядав книжки, то немає нічого дивного, що ввечері він не захоче лягати спати вчасно. Просто енергія, яка повинна була витратитися за день, благополучно була збережена, але все ж таки, буде вимагати виходу – тому малюк буде бігати, стрибати, пищати і заперечувати ваше прагнення укласти його в ліжечко.Прогулянки на свіжому повітрі, рухливі ігри допоможуть дитині відчути приємну втому, яка стане підмогою в справі укладання спати.
4. Аксесуари сну.
Скрізь пишуть і говорять про те, що привчання до сну можна проводити з улюбленою іграшкою – заколисувати її, класти поруч. Але, ще раз повторюся, все досить індивідуально. Син став спати з ведмедиком лише після чотирьох років, а до цього більше звертав увагу саме на своє ліжечко (диванчик), постільна білизна з мультяшними героями. Зараз іграшки для засипання в нього самі різні – від Бакуганов (так, таке ось чудо не оминуло і наш будинок) до залізної машинки і пістолети.
5. Безпека сну.
Справа йде не про справжньої небезпеки, а про уявної, про боязні засипання і нічних страхах, до яких в тій чи іншій мірі схильні діти після 1.5 однорічного віку. Ніколи не ігноруйте скарги дітей про кошмарах, не лякайте їх «бабаями», «бабкаежками» для того, щоб дитина засинала. Поставте на ніч невеликий світильник.
А вдень спробуйте з’ясувати причину страху. Намалюйте її на папері, а потім розірвіть на дрібні шматочки, складіть казку, в якій супергерой усуває нічний «кошмарик».
Будьте послідовні і терплячі, і сон ваших діток буде міцним і солодким!
