Що таке захворювання сечових шляхів

9-1-2021

 

Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів – загальні підходи та  рекомендації - МедПросвита
 

 

Ці захворювання можуть позначатися різними термінами “інфекція сечовивідних шляхів” «або» сечова інфекція” і має на увазі наявність запального процесу в органах сечовидільної системи на будь-якому її ділянці: від сечівника (уретри) до нирок. Також хочемо вам порекомендувати https://canephron.ua/ru/tradicionnaya-medicina-vs-sovremennaya-v-lechenii-zabolevaniy-mochevyh-putey захворювання сечових шляхів. 

По локалізації запального процесу виділяють інфекції верхніх сечовивідних шляхів (гострий або хронічний пієлонефрит) і інфекції нижніх сечовивідних шляхів (гострий або хронічний цистит, уретрит). Крім цього, до інфекції сечових шляхів у вагітних відноситься безсимптомна бактеріурія, тобто наявність бактерій в сечі, що перевищує певний поріг (більше 105 мікроорганізмів в 1 мл сечі); причому, для підтвердження діагнозу бактеріурії необхідно двічі виконати мікробіологічне дослідження середньої порції сечі (бак.посів сечі)з інтервалом не менше 24 год).

Висока поширеність захворювання

Інфекційно-запальні захворювання сечовивідних шляхів займають друге місце (після анемії) серед всієї екстрагенітальної патології. За даними федеральної служби державної статистики хвороби сечовивідної системи ускладнюють перебіг вагітності в 22% випадків.

Висока поширеність цих захворювань у вагітних обумовлена цілим рядом фізіологічних змін: під впливом гормональних змін відбувається зниження тонусу і розширення сечових шляхів, що призводить до уповільнення швидкості пасажу сечі, формування фізіологічного збільшення нирок (чашок і мисок), приросту кількості залишкової сечі, появи протиприродного закидання сечі з сечового міхура в сечовід; функціональні зміни нирок призводять до лужного зсуву рн сечі, створюючи сприятливе середовище для розмноження мікроорганізмів; крім цього, відхилення в імунному статусі можуть призводити до зміни складу мікрофлори, колонізуючої вульву і уретру.

Розвиток інфекції сечовивідних шляхів може мати несприятливий вплив як на перебіг вагітності та пологів, так і на стан плода. Зростає ризик розвитку передчасних пологів; плацентарної недостатності; прееклампсії; передчасного вилиття навколоплідних вод; хоріоамніоніта (інфікування стінок плодового міхура); народження недоношених або функціонально незрілих дітей, новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку і ознаками внутрішньоутробної інфекції.

Інфекційно-запальні захворювання сечовивідних шляхів найчастіше мають висхідний характер, мікроорганізми з піхви і періанальної області проникають в уретру, сечовий міхур, далі – в нирку. Таким чином, своєчасна діагностика і ефективна терапія бактеріурії і циститу є найбільш ефективною профілактикою пієлонефриту.

З метою скринінгу та профілактики інфекції сечових шляхів всім вагітним після 14 тижня рекомендовано виконати бак. Посів середньої порції сечі одноразово. При негативному результаті і відсутності факторів ризику сечової інфекції, повторне проведення бак. Посіву сечі не потрібно. Рекомендується всім вагітним проводить контроль загального аналізу сечі в i і ii триместрі 2 рази на місяць, в iii триместрі – щотижня. Немедикаментозні заходи з профілактики загострень інфекції сечовивідних шляхів включають адекватний питний режим (1,2-1,5 л на добу), застосування фітотерапії в групі ризику.

Клінічні прояви інфекції сечовивідних шляхів

При розвитку гострого циститу або загостренні хронічного: надлобкові болі, різі при сечовипусканні, частими позивами на сечовипускання, відчуття познабліванія. У разі розвитку гострого пієлонефриту (який при вагітності називається гестаційним) або загострення хронічного пієлонефриту можуть спостерігатися симптоми загальної інтоксикації (лихоманка, озноб, слабкість, можливі нудота і блювота), больовий синдром в поперековій області, також можуть турбувати болі по ходу сечоводів, в бічних областях живота, часте хворобливе сечовипускання.