Розвиваючий килимок своїми руками. Гостьовий пост.

Нещодавно на пошту мені прислала лист одна чудова матуся Євгена Калинович. Познайомившись зі змістом листа, я зайвий раз підтвердила свою думку про те, що мами в декреті можуть всі. Читаємо далі!

«Будучи ще вагітною, в одному з журналів я прочитала, як інші матусі шиють для своїх діточок розвиваючі килимки.

Освіта у мене педагогічне, і раніше я ніколи не шила, але ідея розвиваючого килимка своїми руками мене настільки надихнула, що я теж вирішила спробувати його створити.

Взяла все, що було під рукою, – тканини різної фактури (старі непотрібні речі), поролон, різні крупи (горох, перловка, квасоля, рис).

Аплікації, кольорові стрічки і липучки – купила.

Підключила фантазію, і вийшов перший розвиваючий килимок своїми руками – полянка.

У дерево, хмарки, ставок – я насипала різних круп (масаж, дрібна моторика ручок),

за промінчики сонечка можна посмикати,

квіточка, з різними по фактурі лепесточками, можна відірвати (він на липучці) і прикріпити, наприклад, на місце зайчика або пташки над деревом.

Всередині сонечка і кущика – поролон, вони об’ємні та м’які — на них можна посидіти.

Коли я шила цей килимок, то весь час уявляла собі, як моя донечка Катруся буде повзати і ходити по ньому, розглядати звіряток, грати в різні рольові ігри, розвиваючи фантазію, моторику, пізнаючи маленький світик.

І дійсно, коли я народила, і моя донечка почала повзати, то захоплення галявинки не було меж.

Тоді я вирішила пошити ще один килимок, але з іншим сюжетом: їжачок йде в гості до ведмедя через галявини (в які я також помістила різні крупи).

На шляху він зустрічає м’яку галявинку з бджілками (поролон), метелика, зайчика (вушка й лапки у нього шарудять, т. к. всередину я вшила целофан), веселку, фею.

Біля будиночка ведмедика грають в м’ячик котик і собачка.

Якщо відкрити двері і віконце в будинку, то можна побачити, що там живе мама – ведмедиця. А сам мишко зустрічає їжачка у дворі.

Зараз моїй доньці майже два рочки, але ми продовжуємо грати різноманітні сюжети на обох килимках, адже немає меж для польоту фантазії у світ казок та ігор.

Може, мій приклад теж надихне когось, і може ще жодна дитина буде по-дитячому щасливий від чудесного творіння, а якщо щаслива дитина – щаслива і мама».

Євгенія Калинович