У дитинстві рядки вірші Чуковського «Плутанина» про бешкетних тварин завжди викликали у мене радісний сміх і захоплення. Я уявляла собі мычащего горобчика, літаючих жаб і гуляють по полю рибок. З часом вже мої діти з таким же хихиканием слухали ці ж слова і навіть намагалися розподілити ролі.
Як справлялися з дітьми наші мами і бабусі без всіх цих пристосувань, які так полегшують життя? За це їм варто сказати окреме спасибі. Але і хочеться подякувати того, хто придумав стільчики для годування.