Криза першого року життя

0
559

Коли на світ народжується дитя, мама і тато, а також вся родина, охоплюють його ласкою і любов’ю, пестять і плекають. Перші посмішки, перше гудіння…

Життя з малюком сповнена радості й ніжності. Дитинка поступово змінюється, стає все більш дивним, наближається перший день народження малюка… І тут настає криза.

Одна з характерних рис кризи – раптовість. Такий ідеальний перш, малюк раптом стає некерованим, примхливим, вимагає одного, а одержавши – засмучується і бажає іншого.

Мама перебирає варіанти: Зубки? Животик? Спадковість?

Варіанти, звичайно, є, але якщо ці раптові зміни відбуваються коли вік малюка наближається до року, то ймовірність того, що це криза першого року життя досить велика.

Терміну «криза» лякатися не варто, оскільки він несе з собою масу можливостей.

Батькам (мамі – в першу чергу) варто озброїтися терпінням і мудрістю, щоб допомогти дитині подолати нову ступінь у розвитку. А також підключити почуття гумору і творчий підхід. Перше – щоб коректувати власне сприйняття, а друге – щоб в ігровій формі прищеплювати свого скарбу необхідні навички та виходити з них разом з не найбільш комфортних ситуацій.

Малюк переходить від дитинства до дитинства.

Чому так відбувається?

Протягом першого року свого життя малюк сживается з тією обстановкою, що існує в сім’ї, проте нові можливості, які виявляються в його розпорядженні, починають підривати склалася у нього картину світу, змушують хвилюватися, нервувати.

Однак розв’язання цієї кризи породжує нові способи взаємодії маленької людини і великого світу.

Криза виникає на підставі трьох важливих змін: уміння ходити, поява мовлення, розвиток емоційної сфери і волі.

Як проявляється «криза першого року»?

1. Упертість, негативізм

Маля, перш слухняний, ігнорує прохання і вказівки дорослих, відмовлятися виконувати звичайні дії (вмиватися, сидіти за столом, їсти кашу, надягати обрану мамою кофточку).

2. Зміни настрою, надмірна емоційність

Спалахи гніву або гіркі сльози, що з’являються по самим несподіваним і дрібних приводів, — часті, якщо не постійні супутники кризи першого року.

3. Істерики

Малюк навіть може впасти на землю і бити руками і ногами по ній. Причиною може бути як нездатність дитини пояснити свої потреби, так і маніпуляція з метою отримання чогось. У такі хвилини в свідомість мам закрадаються різні думки – від «чи можна давати валеріанку дітям?» до «а може я погана мати?»

4. Підвищена потреба в увазі

Дитина, яка вже може самостійно пересуватися, починає відчувати себе окремою від мами суб’єктом. Але не готовий поки до цього повністю. І іноді його захльостує страх втратити маму. Тому він починає ходити за нею хвостиком, висмикувати з рук телефон, повертати її обличчя до себе. Дуже часто матусі скаржаться, що не в змозі навіть відвідати ванну кімнату!

5. Цікавість

Воно у малюка настільки всеосяжно, а розуміння небезпеки настільки мізерно, що йому нічого не варто полізти в електричну розетку, притиснутися попою до гарячій духовці або спробувати на смак мамині спиці.

Криза першого року: що можна з цим зробити?

Для початку прийняти, що дитина і дорослі навчаються взаємно. Розуміти, співпрацювати і довіряти.

1. З впертим небажанням робити «потрібне і корисне» боротися «дідівським» способом ляпанців або «бабусиними» підкупом та умовляннями – неефективно. Зате творчість і гра в ім’я успішного подолання кризи першого року творять чудеса!

Заєць ні краплі не вередує, коли на нього надягають теплу курточку,- йде кататися на санчатах. Картинки в книжці покажуть принади купання в теплій ванні.

І дайте дитині вибирати! Наприклад, одяг. І нестрашно, якщо зелені колготи потраплять в один комплект з рожевою кофтиною і коричневою спідничкою.

Можна надати уявну свободу вибору. Якщо малюк відмовляється їсти корисний суп і вимагає тільки булочок, варто по-іншому сформулювати своє питання – ти будеш їсти суп з тарілочки з ведмедиками або з машинками?

2. Емоційну нестабільність малюка дорослим витримати важко. Коли абсолютно несподівано спалахує невдоволення, піднімається крик і течуть сльози – не кожен може стримати гнівний окрик або почуття провини. Спокій, тільки спокій! Малюк від своїх емоційних гойдалок страждає сам, і ні в якому разі не потребує нестабільному дорослому поруч.

3. Істерики вимагають від батьків великої уваги і чуйності. Через якийсь час після початку кризи першого року, наглядова батько може зрозуміти, коли малюк канючить від втоми, перевтоми, нудьги. А коли вередує і намагається роздобути потрібну йому, «продавивши» своє оточення.

Дуже важливо розділяти це, так як поведінка дорослого у разі першому і другому кардинально відрізняється. Якщо дитині погано – треба допомогти, приголубити, а якщо він вимагає щось заборонене – не поступатися ні в якому разі!

4. Увагу дитині життєво необхідно, поки він не відчуває себе досить впевнено в цьому великому світі, якщо поруч немає близької людини. Варто готувати його до відсутності мами поступово, у вигляді гри (наприклад, мама заходить у ванну, малюк з татом – залишаються зовні, і всі починають перестукуватися і грати в «Хто там?»).

Крім того малюкові потрібна тісна живе спілкування, повне присутність дорослого поруч.

5. Цікавість – це ресурс для розвитку розуму. І його варто заохочувати. Але воно ж часто призводить до неприємностей, шишок і синців. Зробіть будинок безпечним для вивчення: прикріпіть меблі до стін, закрийте розетки. Хай малюк вивчить слово «небезпечно!». Сказане спокійно і суворо, воно зупинить його в ситуаціях, що вимагають обережності.

Треба промовляти дитині все, що відбувається з ним і навколо нього, даючи імена предметів і явищ.

Важливо скоротити кількість заборон до мінімуму, а енергію і цікавість маленького дослідника направляти словами на кшталт «Немає, кішка не любить, коли її смикають за хвіст, але її можна погладити». Або «Книгу не потрібно рвати, її можна перегортати. Які смішні картинки!»

Пам’ятайте, що кризи проходять, примхи закінчуються, а дитина – залишається. І це здорово!