Коли жінка за кермом. Частина перша. Початок

Раніше поява жінки за кермом автомобіля вважалося чимось незвичайним, тому побачити даму, керуючу авто, можна було вкрай рідко.

Але сьогодні особи прекрасної статі (аж ніяк не слабкого) все більше витісняють чоловіків-водіїв з доріг. Не хочеться зараз говорити про тих, хто сів за кермо заради дурощів і з бажанням продемонструвати «червоненьку машинку» всьому світу, при цьому головним у водінні оголошуючи своє «я красива за кермом». Багато мої знайомі дами, переважно матусі, в якийсь момент відчули необхідність оволодіння цим навиком саме для вільного пересування своїм і сімейних справах, а не в ім’я моди.

І зараз, коли мій маленький власний стаж водія перевалив за позначку 2 роки, хочеться трохи прокоментувати те, що пишуть в мережі про жінок за кермом (анекдоти і особливо курйозні випадки на розгляд не беру – дотримуюся тієї думки, що багато чого може трапитися з людьми різних статей).

Як відбувається навчання водінню?

Для жінок, які хочуть керувати автомобілем, немає спеціальних прийомів і поблажок, адже техніка і правила дорожнього руху однакові для всіх. І хоч зараз новомодним напрямком стало навчання жінок водінню у спеціальних «дамських» закладах, багато вирішують отримати права в традиційних автошколах.

Жінкам водіння дається важко, зате теорія набагато легше. Складним процесом при управлінні автомобілем вважається важіль, кермо і педалі, тому техніку водіння, навички і дії в різних ситуаціях вони освоюють значно довше.

Згадую, як перші рази я протягом дня і навіть на ніч повторювала слова «зчеплення-перша-газ натискаємо-зчеплення відпускаємо». Повторювала, знала, а знову сідаючи за кермо, успішно глохла.

Коли з жінкою поруч інструктор – вона отримує велике задоволення від водіння. Коли ж починаються самостійні виїзди, при труднощах захват вщухає. Існують дами, які припиняють водити машину лише через слабкої сили волі, наприклад, під час їзди псується настрій, виникає відчуття, що це їм не потрібно і пр. Однак багато проходять через ці випробування, і стан це цілком знайоме кожному водієві. Щоб стати хорошим водієм буде потрібно час.

У мене настрій від уроків стрибав як показники кардіограми у сердечників – від захопленого «вау, я їду, я можу, я вмію» до «ну все, нічого не виходить…».

Книжка з ПДР у мене стала не тільки настільної, але і «присумочковой» — в кожній сумці лежав тоненький екземпляр, який я при будь-якому випадку перегортала і перечитувала.

Були й моменти, коли я під бурчання чоловіка вискакувала з машини і тупала по лісовій дорозі, куди ми забиралися потренуватися. «Не буду, не хочу, не виходить», — голосила я, але через час вползала на вже майже рідне водійське сидіння.

Для того щоб навчитися впевнено керувати автомобілем і подолати страх, жінкам потрібно тренуватися щодня і сприймати машину як свою невід’ємну частину.

На самому початку «дресирування» (ось як-то так) я помічала, що коштувало мені день не сісти за кермо, як на наступний я обов’язково «глохла» або рушала з таким ревом і розсипом каміння з-під коліс, що мирне населення в 3-хкилометровой зоні шанобливо затихало. Один пропущений день – і знову як в перший раз. Далі – легше.

Дами, які пересіли на водійське сидіння з пасажирського, рідко під час їзди милуються вітринами і слухають музику, в основному вони лякаються потоку машин, боячись перебудовуватися в необхідний їм ряд або виїжджати на головну дорогу. Але якщо все ж жінка наважилась сісти за кермо автомобіля, повинна звикати.

Перший місяць ми їздили в машині в приголомшуючий тиші, яке вже тут радіо! Лише було шепотіння чоловіка – зчеплення-перша-газ-зчеплення-друга-газ-можна на третю, включаємо правий поворот (до лівого було дуже далеко, я воліла більш довгу і заплутану дорогу, лише б не повертати вліво). Я їхала у крайньому правому і гальмувала за кожною маршруткою, чекаючи поки вона завантажить-вивантажить пасажирів.

Жінка-водій зі стажем дуже обережно управляє машиною, вона розважливо й дисципліновано дотримується правила, що дає їй перевагу серед інших водіїв.

Можливо, це і не про всіх жінок-водіїв, але я віддаю перевагу пропустити лихача, включаю поворот навіть на абсолютно порожній дорозі, пропускаю пішоходів і рушаю з зеленим світлом світлофора (хоч і ображають обурені гудки любителів жовтого)… А може тому, що позаду мене 2 милих маленьких чортеня?..

Продовження слідує…