Дитячий вік у дитини умовно триває від народження до десяти років. За цей період часу малюк переходить від дитячої до ранньої підліткової стадії. Відбувається становлення і формування фізичного та емоційного розвитку. І в цю пору нерідкі дитячі страхи, що не може не турбувати і не лякати батьків.
Страх — внутрішні негативно забарвлені стану різного ступеня інтенсивності — від тривожності до панічних атак. Це почуття вважається базовою реакцією психіки людини. Активація страху відбувається через реальної або уявної небезпеки і запускає інстинкт самозбереження.
Попередження дитячих страхів
Дуже важливо зрозуміти, що страх чого-небудь — це нормально. У негипертрофированном вигляді дитячий страх є свідченням правильного психоемоційного розвитку дитини. Маленькій людині потрібно отримати весь спектр емоцій, щоб здобути й закріпити певний життєвий досвід.
Кожному страху — свій час. Важливо уважно спостерігати за психологічним розвитком дитини. Чуйне ставлення і своєчасне попередження дитячих страхів позбавить від можливих загострених психологічних реакцій.
Батьки повинні пам’ятати, що вони для дитини як провідник в «велике життя». Від внутрісімейного поведінки, особистісного ставлення членів сім’ї та близького оточення до дитини, залежить не тільки формування його світоглядних аспектів, характеру, але і страхів.
Є деякі «поведінкові маячки», на які варто орієнтуватися:
1. Створення довірчих відносин з чадом допоможе уникнути багатьох проблем, у тому числі і психологічного характеру.
2. Корекція відносин і конфліктних ситуацій, що виникли у дитини з однолітками або оточуючими, буде дуже корисною для малюка. Іноді діти не знають, як реагувати на виниклу ситуацію. В результаті — замкнутість, комплекси, нічні кошмари, нав’язливі й тривожні стани. Бажано завести традицію довірчих бесід. Нехай малюк розповість про те, що викликало в ньому яскраві емоції як позитивного, так і негативного спектру. Для вироблення правильного ситуативної поведінки дитини підійде:
— казкотерапія — сублімована історія з вигаданими персонажами, з якої малюку стане ясна правильна модель поведінки;
— обігрування непокоїть в житті ситуації з допомогою іграшок або сценок;
— малювання страхів з їх подальшим обговоренням.
3. Підтримання максимально сприятливого сімейного клімату — основа емоційного здоров’я підростаючої особистості. Батьків в очах дитини дитячого віку за ступенем авторитетності можна порівняти з божествами. Вони володіють владою, досвідом і силою. Сварки, агресія, насильство в сімейному колі можуть зламати вразливу дитячу психіку.
4. Не варто нав’язувати дитині непотрібні страхи, наприклад:
— «будеш себе погано вести — тебе Бабай забере \ міліціонер \ працівник дитячого будинку»;
— «не бігай — впадеш і щось зламаєш»;
— «не будеш хорошою дитиною — тебе ніхто не полюбить».
Такі «невинні лякалки», сказані батьком в спробі закликати чадо до порядку, можуть мати дуже плачевні психологічні наслідки.
5. Якщо виникли підозри, що малюк надмірно страждає від нав’язливих страхів, не потрібно соромитися звернутися до дитячого психолога.
Вікова диференціація дитячих страхів
Різні види страхів мають свої часові рамки і супроводжують етапах розвитку дитини. Їх прояв, важливе для адаптивного поведінки дитини, по закінченні певного періоду, затухає. Це говорить про нормальний розвиток малюка.
Страхи від 0 до 6 місяців:
— фізичний дискомфорт (відчуття голоду, хвороба);
— раптова втрата опори (підтримки).
Страхи в 7-12 місяців:
— перед незнайомою або несподіваною ситуацією, звуком, об’єктом, людиною;
— висота, швидкість;
— відсутність близьких поруч;
— переодягання, різка зміна обстановки.
Страхи в 1-2 року:
— відсутність батьків, особливо мами;
— незнайомі люди, об’єкти, звуки;
— ситуації, пов’язані з засипанням і пробудженням;
— боязнь травмуватися.
Страхи у 3-6 років
— боязнь втрати близької істоти (діти починають розуміти, що таке припинення фізичного існування);
— побоювання бути «поганим», «нелюбим» і так далі;
— нічні кошмари;
— боязнь небезпеки, пов’язаної з людьми або ситуаціями (уколи, візит до стоматолога, пожежі, повені);
— страх негативних міфічних персонажів (Баба-Яги, дракона).
Страхи з 6 до 10 років
Доросла і розвивається дитина володіє живою уявою, бо страх чого-небудь може трансформуватися у що завгодно.
Умовно кажучи, страхи в цьому віці можна поділити на три категорії.
Соціальні страхи
У віці з 6 до 10 років і вище, дитина — маленький член суспільного життя. Інтеграція в людське середовище, вивчення поведінкових реакцій, вплив і важливість думки оточуючих, соціальне середовище (коло родичів, дитячий садок, школа, друзі у дворі) формують дитячі страхи. Наприклад:
— побоювання бути осмеянным, здатися «поганим», дурним і т. д.;
— боязнь певних категорій людей (лікарі, вчителі, сусіди);
— фобії перед соціальними явищами і проявами людської життєдіяльності (страх натовпу, сцени, поганих оцінок).
Фізичні страхи:
— тілесний дискомфорт (фізичні покарання, біль);
— страх потенційно травмонебезпечних ситуацій.
Боязнь предметів та істот (реальних і вигаданих)
Це може бути що завгодно — від підземних переходів і сусідського пса до привидів і монстрів. Багата фантазія в цьому віці не знає кордонів, важливо спрямувати її в правильне русло.
Краща профілактика дитячих страхів і ліки від них — розумна батьківська любов і безмежна чуйність. Саме вони — ключ до нормальному психологічному здоров’ю дитини.
У статті використані роботи Joshua Hoffine
