Абсолютно у кожного батька є власні принципи виховання. Але існує кілька речей, від яких батькам варто відмовитися у вихованні своїх дітей.
Навіть якщо ви вважаєте, що все робите виключно в інтересах дитини — не варто вчити малюка деяких речей, так як в подальшому це негативно відіб’ється як на ньому самому, так і на оточуючих.
Ні в якому разі не заохочуйте малюка під брехні, навіть у простих дрібницях. В іншому випадку він буде ставитися до брехні, як до чогось нормального, і в майбутньому ви не зможете довести дитині, що брехня — це зло.
Не потрібно привчати його вторгатися у доросле життя, і не варто подавати приклад у цьому відношенні — вміння підслухати з метою подальшої маніпуляції дорослими нікому користі не принесе.
Не можна подавати поганий приклад: діти швидко засвоюють все те, що робиться дорослими. Нехай дитина росте чесним і щирим, вчиться розуміти людей по словам, жестам і міміці.
Не варто змушувати свій «скарб» їсти тоді, коли він не хоче, якщо з дитиною все добре і він здоровий. Всі діти їдять по-різному, у кожного своя норма, а найголовніше завдання мами і тата — це навчити його вчасно розпізнати сигнал організму про те, що пора перекусити, а не напихати дитини за розкладом.
Не потрібно вчити дітей прикидатися. Якщо по своїй натурі малюк тихоня, то не варто змушувати його бути товариським і активним. І навпаки: якщо малюк активний і рухливий, не потрібно намагатися зробити з нього романтика, а краще спробуйте направити його в русло, в якому дитина зможе використовувати свої сили і вміння.
Також не потрібно вчити дитину формально вибачатися, якщо він не зрозумів і не усвідомив, що саме накоїв. Вибачення повинні випускатися від серця, а не повинні служити способом выпутывания з неприємних ситуацій.
Не можна винагороджувати або карати дитину їжею. Їжа повинна бути у малюка незалежно від поведінки. Подібне стосується і ласощів: їх не можна давати дитині в якості винагороди.
Батькам не варто забувати, що дитина — це самостійна одиниця. Завжди варто поважати і приймати його вибір, постарайтеся зробити так щоб він самостійно приймав рішення, нехай навіть вони будуть дріб’язковими. Чим швидше малюк освоїть всі секрети самостійності — тим раніше він зможе відчувати відповідальність за свої вчинки і дії.
