Для багатьох День святого Валентина – це виключно романтичне свято. Але для когось цей день став не просто приводом вручити коханій людині листівку, а справжньою подією, що перевернув все з ніг на голову. Курйозні, але від цього не менш романтичні історії трапляються з нами суцільно і поруч, ось тільки не завжди є кому про них розповісти.
Сьогодні рясніє сердечками і букетами квітів з самого раннього ранку. Чесно кажучи, День святого Валентина не викликає в мені бурю емоцій. Впевнена, що навряд чи згадала б про нього, якби не новинні стрічки соціальних мереж, де кожен в прагненні перевершити іншого публікує все більш романтичні подарунки улюблених людей.
Коли я вчилася в школі, у нас, як і у багатьох, стояв у холі чарівний ящик для сердечок і таємних зізнань. Тиждень його заповнювали учні (потихеньку бігаючи до нього під час уроків, щоб ніхто не побачив), а потім всі з нетерпінням чекали, коли в клас внесуть стопку открыточек і почнуть роздавати чи дадуть розібрати самим.
Мені завжди приходило по 5-7 штук… і все від подружок. Адже прикро ж було нічого не отримати, а так жіноча солідарність своє діло робила. Ніхто в класі не знав, від кого кому що прийшов і можна було робити таємничий вигляд, закочувати очі, читаючи «Даші від Маші» так, ніби там ціла ода на честь адресата від Васі Пупкіна.
Тоді я, звичайно, мріяла, щоб мені написав якийсь таємний шанувальник чи однокласник, на крайній випадок… Але рік за роком здобувала заповітні сердечка тільки від дівчаток. А деякі, тим часом, писали самі собі. Так робили багато мої подружки. Підпишуть собі листівок, а потім сидять в класі такі горді, важливі, популярні… Підозрюю, що по більшій частині в ці ящики сердечка кидали лише дівчатка. Як не крути, а ми все ж більше схильні до романтики.
Моя перша валентинка від хлопця була років в 16, але він мені її особисто вручив і ніхто в класі про це, звичайно, не впізнав. Ех, не було тоді Инстаграма, щоб можна було запостити таку грандіозну подію!
Втім, на світі живе чимало людей, які дуже люблять День святого Валентина і прагнуть вручити коханій людині якийсь приємний подарунок. Особливо мені подобається слухати історії про справжні сюрпризи, а не про шаблонний похід в кіно і букет червоних троянд. Шкода тільки, що не всі з них вдається втілити так, як спочатку було задумано.
Працювала я коли-то з чудовою дівчиною Аліною, яка була просто схиблена на романтику і весь час готувала своєму хлопцеві милі подарунки. А цей товариш був зовсім не такий. Словом, звичайний мужик.
Через кілька років відносин, ці двоє все-таки побралися у День святого Валентина. Трохи розслабившись після отримання заповітного штампу в паспорті, Аліна вирішила збудити в своєму черствій чоловіка сплячу міцним сном чуйність. Із завзятістю, якому міг би позаздрити будь-який спортсмен, вона почала готувати грунт і цілий рік твердила Стасіку (а саме так звуть її благовірного) про те, що пора б йому привнести в їхнє життя більше яскравих фарб.
Стасик був вражений і, дослухавшись до порад дружини, вирішив влаштувати їй сюрприз на першу річницю. Накупив пелюсток троянд і свічок, приготував вечерю, гарно одягнувся і навіть причесався в честь такої події, як річниця День Валентина.
Виклав з сотні свічок величезне серце в центрі кімнати, розкидав скрізь пелюстки і вирішив запалити фитилечки, щоб Аліна, тільки переступивши поріг квартири, відразу зомліла від захвату. І спокійно поїхав зустрічати улюблену з роботи.
У деякому роді задумка Стасика дуже навіть вдалася. Аліна обімліла. Тільки не від палаючого серця на підлозі квартири, а від вогню, вываливающегося з її вікон, і пожежників, які снували туди-сюди біля під’їзду.
З тих пір ні Аліна, ні Стасик не відзначають День святого Валентина, вважаючи за краще обходитися без романтики у відносинах.
Інша моя подруга Настя, не те щоб дуже романтична особа, але сходила на черговий тренінг, де гуру відносин зі стопкою дипломів, які підтверджують його кваліфікацію, порадив їй урізноманітнити сексуальне життя.
Настя записала в червоненький блокнотик з ароматизованими листочками всі поради і вирішила, що 14 лютого як не можна краще підійде для першого експерименту. Привід, як-ніяк. Готуватися вона почала заздалегідь і вечорами чіплялася до Паші з питаннями про його таємні фантазії, бажаннях і мріях. При цьому, звичайно, забуваючи уточнити, що мова йде про секс.
Бідний Паша, толком не розуміючи, з якого дива до нього пристають з дурницями, намагався відповісти як можна швидше і включити спортивний канал. У підсумку, коли Настасья дійшла до пункту про самому сексуальному образі, Паша відповів «Бетмен» і зник за дверима туалету, залишивши Настю розгублено моргати, дивлячись йому вслід.
Але, як і належить шкільній відмінниці, моя подруга завжди дотримувалася вказівок педагога. Насилу знайшовши злощасний костюм похмурого супергероя, вона приготувалася зустрічати коханого.
Повертається Паша додому, відкриває двері, і з кімнати на нього вистрибує справжнісінький Бетмен з криками: «Ну, візьми ж мене!». І, як на зло, саме в цей момент вибиває світло у всьому будинку. Що було далі, ви і самі можете здогадатися.
Але з тих пір Настя більше не ходить на тренінги, а Паша сміється кожен раз, коли бачить де-небудь зображення Бетмена.
Втім, бувають і романтичні історії з хорошим фіналом у День всіх закоханих. Так, подруга моєї тітки посварилася з хлопцем і поїхала вчитися в інше місто. Він же написав їй довге лист з освідченням у коханні і кинув у поштову скриньку будинку її батьків.
Ті, так як дочка була відсутня, поклали конверт на трюмо в передпокої. А він взяв і впав в щілину у стіни. Через 25 років, коли батьки вирішили переїхати ближче до дітей, вони, збираючи речі, знайшли конверт з листом і відвезли дочки.
На той момент вона була в розлученні, діти виросли і, прочитавши лист, вирішила: «Чому б не відповісти». Через тиждень, як раз в День святого Валентина, до неї у двері подзвонили.
На порозі стояв помітно постарілий хлопець з її юності.
Виявляється, він теж розлучився з дружиною і живе не так далеко від своєї першої любові. Лист йому передали отримали його батьки. Він хотів зателефонувати, але не знав номера, зате на конверті був адресу відправника.
Через рік вони розписалися і з тих пір щасливо живуть разом. Хто знає, як би склалося їхнє життя, якби лист знайшло адресата на чверть століття раніше.
